Створення спільнот
СТВОРЮЄМО ПРОФЕСІЙНУ СПІЛЬНОТУ
Універсального рецепта координації діяльності професійних спільнот немає. Єдине правило – не створювати вертикальних зв’язків, а розвивати горизонтальний демократичний простір, у якому всі рівні. На ефективність діяльності професійних спільнот впливають: створення умов, сприятливих для позитивних змін у знаннях, уміннях, навичках і вчинках, у ставленні педагога до безперервного професійного розвитку; залученість освітян до обговорень; спостереження за проведенням навчальних занять одне одного, надання та отримання конструктивного зворотного зв’язку, який дозволяє професійно зростати; обмін досвідом та взаємодія за принципом «рівний – рівному»; прийняття місії та цінностей свого закладу освіти; командний підхід до планування спільної роботи з формування компетентностей здобувачів освіти, обговорення питань, на яких потрібно більше концентрувати увагу, і спільна відповідальність за результати навчання. Не кожна група педагогів є професійною спільнотою. Для того, щоб група стала спільнотою, необхідні: спільне бачення/місія; спільні правила, цінності та цілі; зосередження на плані професійного розвитку; рефлексія. Зазвичай співпраця центрів із закладами освіти відбувається у формі майстер-класів, тренінгів або робочих сесій із мозковими штурмами. Такі види взаємодії допомагають визначити педагогів, які переймаються професійним зростанням колег, готові ділитися своїм досвідом, відкриті до нового. Вони стають основою (ядром) спільноти, поділяють ідею її створення. Консультуємо та створюємо професійні спільноти Консультанти центрів чітко розуміють цілі та цінності закладів освіти, а також цінності вчительства. Наголошуємо, що цінності мають бути не добіркою хороших та гідних правил, якими керуються учасники професійної спільноти, а системою внутрішніх щоденних принципів, які допоможуть освітянам професійно зростати. Украй необхідно, щоб кожен учасник і кожна учасниця спільноти усвідомлювали, що цінності – це не є щось апріорі правильне, красиві твердження на папері, а прикладні та корисні для життя установки. Далі визначаються зі шляхами долучення інших учасників і учасниць, форматом проведення зустрічей, міркують над тим, які правила діятимуть, а також створюють систему вимірювання ефективності діяльності спільноти.
Йдеться про відповіді на такі запитання:
Хто потенційні учасники?
Як охочі можуть долучитися до спільноти?
Чи є добір і який?
Як учасники спільноти можуть із неї вийти?
Які принципи й обмеження допомагають нам досягти нашої мети і дають змогу зберегти наші цінності?
Як уникнути невизначеності?
Як вибудовуємо взаємини в нашій спільноті?
Які ролі можуть мати члени спільноти?
Як підтримуємо залученість кожного учасника?
Як беремо і виконуємо зобов’язання?
Як ми ухвалюємо рішення? Хто ухвалює рішення?
Що для нас означає «вдалося»? Як святкуємо наші досягнення?
Як оцінюємо проміжні результати нашої діяльності? Які показники визначатимуть наш успіх у наступні 12 місяців? Після цього кількість учасників і учасниць можна збільшувати. Здебільшого майбутні учасники мають сумніви та багато запитань: Чи буде корисною для мене ця зустріч, чи це марнування мого вільного часу, якого й так обмаль? Хто з учительства також стане учасником професійної спільноти? Що ми будемо робити? Що нового учасники можуть мені розповісти? Яким досвідом я можу поділитися з учасниками й учасницями? Чи виправдаються мої очікування?